Історія школи

Історію школи умовно можна поділити на декілька періодів.

І період – період «старих мадяр» - 1909-1919 роки

Ініціаторами будівництва  школи виступили о. Андрій Дем'янович та о. М. Медве, які неодноразово зверталися до представників влади про відкриття школи та церкви  в селі Довге.  За їх наполегливості в 1909 році одночасно почалося спорудження греко-католицької церкви та церковно-приходської школи.  У 1911 році  двоповерхова будівля – школа  - зустріла своїх перших вихованців. У 1915р. у школі вчителював Ласло Горват. Число учнів коливалося в межах 70-80 осіб. Мова навчання була  угорська. Крім основних занять з читання, математики та письма учні вивчали богослов'я.  

ІІ період  -  «чеський»  - 1919-1939 роки

У результаті територіального переділу світу після І світової війни та рішення Сен-Жерменського договору від 10 вересня 1919 року Закарпаття відійшло до складу Чехословацької республіки. У ході проведення внутрішньої політики реформувань зазнає і освіта краю.

Школа з церковно-приходської  перетворена на Державну народну початкову школу. У 1922-1928 роках в ній навчається близько 564 учні. Діє гуртожиток для приїжджих учителів. В гуртожитку були дві кімнати і кухня.

Управителем школи є М. Товтинь. У ній працюють учителі: Роза Боронкай, В. Берецькій, Ю. Сочка, Ема Пробстнер, Б. Баер.

Працювала вчителем у школі й дочка Івана Франка - Анна Ключка, яка переїхала в Довге разом зі своїм чоловіком П. Ключкою. Він був направлений на роботу в Довге  від Масарикової  Ліги дільничним лікарем.

Цікавим є факт, що вчителів трудового навчання у той період було мало – четверо на весь  Іршавський район. У Довгому працювала Роза Китшукова. Особливістю її предмету було те, що  вона  не  лише   навчала   дівчат   рукоділлю,    а    й    основам      ведення  домашнього господарства.

У 30-х рр. ХХ ст. директором   школи  був Й.  Гелетка. Навчання проводили руською (народною) і чеською мовами. Відвідування 7 класів народної школи  було обов’язковим. Навчалися за чвертями. Кожного дня  навчання починалося з молитви та чеського гімну.

У цей період тут працюють: Й Гелетка, Олена Цапулич, Теодор Дерчо, Єлизавета Федор, Ольга Гелетка, М. Гада, Йосип Караффа та інші - всього 17 учителів.

Серед  основних  предметів:   мови,  читання,   математика. Вивчали      фізику, історію та географію Підкарпатської Русі та Словакії, Чехії, Моравії, Сілезії. Оглядово вивчали історію та географію інших європейських країн, а також хімію та астрономію.

Системі освіти на Закарпатті приділяється значна увага. Для  вчителів та учнів видавалися книги, журнали, посібники. Важлива роль відводиться  і  позашкільному  вихованню.   Зокрема  в  Довгому  активно  діяв духовий оркестр ім. О. В. Духновича, театр тощо.

У 1931 році добудували ще й окреме пристосоване для навчання приміщення.

ІІІ період – період  « нових мадяр» -1939-1945 роки

Переділ Чехословаччини за Мюнхенською змовою 1938 року та передача Закарпаття хортистській Угорщині певною мірою відобразилися й на освіті краю.

У  вирі  подій  Карпатської  України   навчання  в  школі  ще   проводилося вчителями-чехами, але після приходу мадяр вони змушені були виїхати з краю.

Відвідування народної школи було обов’язковим. Учні вивчали ті ж предмети, що й «з

а чехів». Також священик проводив уроки релігії. 

Відмінники cиділи за   передніми партами,  а   невстигаючі   на  останніх («сомарських», «ослячих») лавках. Хлопчики й дівчатка сиділи нарізно, хоч і займалися разом. Не всі мали змогу купити зошити та олівці, замість яких  користувалися гріфликом (графітним олівцем) сірого кольору та дерев’яною дощечкою. Школяреві обов’язково потрібно було мати «скляницю» - чорнильницю і перо, «церузу» - олівець. Заможні учні мали для цього «шкатульки» - пенали. Учительська кімната була окремо. У приміщенні школи жив директор із сім’єю.

ІV період – радянський  - 1945-1991 роки

З середини 1945 року Закарпаття відходить до складу УРСР. На роботу в Західну Україну, в тому числі і на Закарпаття, направляються вчителі зі східних районів УРСР.

Директором   Довжанської  народної  школи у 1945 році призначено   Макаренка Миколу  Григоровича, який пропрацював на  цій посаді до липня 1948 року.   Вчителями  школи у цей період є: Гафинець П.Ю. (з 1949), Шандор Франц Юлійович (з 1944р), Шандор Ольга Василівна (з 1945), Кощак Ольга Іванівна(з 1949),       Цьока М.І. (з 1945), Холод Євгенія Йосипівна (з1947), Мелень Марія  Юріївна (з 1947).  Навчання в школі тривало 7 років, а учні, які бажали здобути 10-ти річну освіту, відвідували Білківську горожанку.  

З 1 вересня 1948 року по 1952 рік  директором школи була Селянчина Ганна Онуфріївна -  вчитель німецької мови, уродженка села Воловець. 

А 1 вересня 1950 року школа набула статусу середньої. Всього у ній нараховувався 21 клас. У 1951 році школа випустила своїх перших випускників.

15 серпня 1952 року на посаду директора школи призначено Ходаковського Валентина Георгійовича, біолога за фахом, уродженця міста Кіровоград. Він пробув на посаді директора до 1958 року. Чисельний склад педагогічного колективу у 50-ті роки поповнюється новими кадрами, більшість з яких  приїжджі:              О.А. Свідельська (Черкаська область), Ляпкало Є. Д. (Черкаська область), Чіка Г. В. (м. Берегово), Фомін Г. А. (м. Новосибірськ), Панич С. П. (Сумська область), Савронська М. Г. та Рейхельт Н. І. (Київщина) та   інші.   Всього    у      другій    половині   50-х    років    у  педколективі налічувалося  32 педагоги.

З   1958-го     року  директором школи є Шевченко   Поліна  Андріївна -  уродженка міста Березівка Харківської області, вчитель географії.

З 1959 по 1966 роки педагогічний колектив очолює Цільо Іван Іванович. Чисельний склад педпрацівників збільшився до 43 осіб. Крім них у школі працювали 6 техпрацівників, столяр, завгосп, секретар, сторож. Щорічно збільшується кількість учнів у школі. Наприклад, у 1960-1961 н.р. тут навчається 762 учні. А вже в 1965-1966 н.р. – 886 учнів.

У цей період у школі працюють різні методичні об’єднання вчителів: методичне об’єднання вчителів політехнічного циклу (керівник Танасевич Б.В.), методичне об’єднання вчителів української мови та літератури (керівник Борзов М.Ф.), вчителів історії та географії (керівник Шевченко П.А.), класних керівників (керівник Цільо І.І.). Налагоджується випуск учнівських стінгазет та бюлетенів. Зокрема, газета «За знання», «Голос піонера», сатирична газета «Колючка». Працює радіовузол.

Директор школи Цільо І.І. – людина творчої натури, всестороннього обдарування - особливу увагу приділяв розвиткові учительської та учнівської художньої самодіяльності.

Організовано учительський хор, оркестр народних інструментів (Іван Іванович був його керівником), жовтенятський, піонерський та комсомольський хори (керівники Лях Амброзій Семенович та Павлович Дмитро Дмитрович).

З 1966 по 1972 роки директором школи працює Лях Олександр Антонович, який до цього працював вчителем історії. У 1966-1967 роках у школі працює 56 педагогів.

Саме в цей період постає питання про добудову нового корпусу школи. У січні 1967 року розпочинається збір документації та складання остаточного проекту.

У школі працюють справжні майстри педагогічної праці - закохані в свою професію люди, енергійні, творчі -  Коваль Г.Ф.(вчитель російської мови та літератури), Танасевич Б.В. (вчитель фізики).

З 1972 по 1976 роки директором школи був Павлович Дмитро Дмитрович. У цей час розпочалося будівництво нового корпусу школи.  

Активну участь у роботах  брали  вчителі,  учні-старшокласники  та  батьківська  громадськість. 

А 1 вересня 1977 року стало для школярів подвійним святом – урочисто відкрито новий  корпус школи.

У цей час школу вже очолював Завадяк Іван Васильович (з 1976 по 1979 роки), який доклав чимало зусиль для того, щоб у такий короткий термін учні увійшли у світлі, просторі класні приміщення. Школа переходить на однозмінне навчання та кабінетну систему навчання. Обладнано кабінети 
 країнської мови та літератури, історії, географії, російської мови та літератури, математики, іноземної мови з лінгафонною апаратурою.

З 1982 по 1986 роки директором школи був Палатний Федір Іларіонович. Велика увага продовжувала приділятися зміцненню навчально-матеріальної бази, удосконаленню навчально-виховного процесу. Побудовано стрілецький тир, споруджено пам’ятник Павлику Морозову, ім’я якого носила піонерська дружина школи.

У школі працюють учителі, досвід роботи яких вивчався і поширювався в районі та області. Це, зокрема, Кенез Г.П., Бобіта М.І., Завадяк Й.П. – вчителі початкових класів, Доробан М.І., Бровді Ю.Д. – вчителі російської мови та літератури, Лендєл Г.М. – вчитель української мови та літератури, Пелехата Г.І. – вчитель географії.

Міністерство освіти вивчало та поширювало досвід роботи вчителя-новатора Цапіва Мар’яна Володимировича – вчителя математики. З 1

982 по    1991 роки Мар’ян Володимирович був заступником директора з навчально-виховної роботи і школа була в числі перших по впровадженню нових передових форм навчання.

До речі, з 1950 по 1991 роки центром роботи з піонерами була піонерська кімната – бойовий штаб піонерів, робочий кабінет піонервожатого. Піонервожатими в різні роки працювали: Боднар А.І., Целлер І.Й., Капустей С. Ф., Корпош О.І., Павлович М.Д., Цільо Л.І., Ціцак М.І., Вербич О.А., Волошин М.І.,     Косик Г.І., Ільтьо Г.І., Ломага М.І., Свистак С.І.,      Бажо І.М., Захарчук Г.І. Центральне місце було відведено портрету В.І. Леніна, прапору піонерської дружини, прапорам 15-ти республік. Була вмонтована стійка для загонових прапорів, горнів, барабанів. На стінах були розміщені стенди з текстами  Урочистої обіцянки піонера, Законів піонера, гімну УРСР та СРСР. Зберігалися книги літопису піонерської дружини, Книга пошани, в яку заносилися прізвища та  фотографії кращих     піонерів.   Книга       служила     стимулом    для морального зростання підростаючого покоління. У піонерській кімнаті відбувалися засідання ради дружини, збори голів рад загонів, ланок, вожатих жовтенятських груп, редакторів загонових газет, прапороносців.

Також тут відбувався прийом  учнів до  комсомольської організації, проходили засідання комітету  комсомолу. Комсомольці школи були ініціаторами й організаторами найрізноманітніших масових заходів, які проводилися для учнів: конкурсів, спортивних змагань, вечорів відпочинку, туристичних походів і т.д.

Піонерська кімната була затишним клубом, де можна було просто відпочити. У вільний час учні могли тут послухати музику, погортати підшивки газет, журналів, поспілкуватися з друзями.

V період – період  незалежної України – 1991- 2011 роки

З 1986 по 2005 роки директором школи була Косик Марія Іванівна. У цей період школа пережила чимало реформ. На початку 90-х років вона перебуває в складному становищі, зумовленому політичними змінами в країні. Змін і реформувань зазнають суспільно-гуманітарні дисципліни, не вистачає підручників, затримується виплата заробітної плати вчителям. Ведеться пошук оптимальної форми учнівського самоврядування на заміну піонерської організації.

З 1992 року школа переходить на семестрово-залікову систему навчання, запозичивши досвід із середньої школи № 100 міста Дніпропетровська. Протягом років вона виправдала себе. Учні мали можливість більше уваги приділяти вивченню певного предмета протягом одного семестру. Крім того, вона полегшувала подальшу адаптацію учнів до навчання у вищих навчальних закладах.

Впродовж багатьох років школа була опорною з методичної роботи в районі. На її базі проводилися обласні та районні семінари директорів, заступників директорів шкіл, завідувачів райметодкабінетів, керівників   методичних   об’єднань.   Це   велика   заслуга  усього творчого педагогічного колективу школи.

Плідна робота проводилася з молодими вчителями. Успішно працювала  «Школа молодого вчителя» (керівник Шандра А.М.). У навчальний процес упроваджувалися інноваційні технології («Веселкова школа»). Вводилися в практичну діяльність нові форми учнівського самоврядування (працював клас без класного керівника).  Обладнано, краєзнавчий музей, кабінет інформатики, хореографічний клас.

Започатковано співпрацю з Київськими ЗОШ № 21 та № 28, яка триває й по-сьогодні.

Цікаво проходили спільні вечори відпочинку вчителів та учнів, «Літературні вечорниці».

Проводилися ремонтні роботи (замінено покрівлю на старому корпусі та поштукатурено його). Побудовано котельню. Газифіковано школу та приміщення дитсадка «Смерічка», в якому з 1 вересня 2002 року по 31 серпня 2007 року займалися учні початкових класів.

З 2005 по 2009 роки директором школи була Пелехата Ганна Іванівна, яка до цього з 1991 року працювала заступником директора з навчально-виховної роботи.  Завдяки ентузіазму Ганни Іванівни та всього  педагогічного колективу було налагоджено співпрацю з Українським Фондом соціальних інвестицій, що дало можливість протягом 2006 року замінити  всі вікна та вхідні двері на металопластикові, перекрити новий корпус металочерепицею. На кошти батьків у багатьох кабінетах замінено двері, встановлено панелі та зроблено капітальні ремонти в приміщеннях, де навчаються учні.

Зміцнюється матеріальна база школи: відкрито другий кабінет інформатики, встановлено мультимедійну дошку, зроблено актовий зал, пандус, добудовано внутрішні туалети. Налагоджується співпраця з учнями польського міста Мишков. У 2008-2009 н.р. відбулися обмінні візити учнів та вчителів шкіл-партнерів.

З  1 вересня 2009 року директором школи призначено Лендєла Івана Івановича. Науково-методичною роботою школи керують: Яцкович В.М. – заступник директора з навчально-виховної роботи у середній та старшій школі,      Параска М.М. – заступник директора школи з навчально-виховної роботи в початковій школі та Захарчук Г.І. – заступник директора з виховної роботи в середній та старшій школі.