Багато пам՚ятних дат в історії України, але деякі з них мають особливе значення, бо вписані кров՚ю, молодою кров՚ю в сторінки нашої пам՚яті. 
29 січня 1918 р. – день битви під станцією Крути. Битви, яка мала вирішити долю столиці Української Народної республіки – Києва та й ,власне, долю самої УНР. Битви, що мала захистити молоду українську державність від агресії «старшого брата». Та, на жаль, на її захист стали лише близько 300 юних гімназистів, чий подвиг, як і подвиг триста спартанців на чолі з царем Леонідом, світ не забуде ніколи. А всі ми,тим більше, не маємо морального права його забути. 
На жаль, трагічність битви під Крутами ми усвідомлюємо сьогодні,як ніколи раніше. Події річної давності привели Україну до нового кровопролиття. Початок ХХІ століття – і рідна земля знову в огні. Чому так сталося? Чому сьогодні ми знову втрачаємо найкращих синів, батьків, чоловіків та коханих?
У четвер, 29 січня, учні та вчителі Довжанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, відзначаючи чергову річницю битви під Крутами, провели виховний захід на тему «За волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами», на якому також згадували трагічні події сьогодення. На запрошення Мезіної М.І. захід відвідали і бійці АТО, наші земляки, які наразі перебувають на ротації. Бійці 2 батареї 2 батальйону 24 Окремої Механізованої Бригади "Залізна" м.Яворів,а саме наш односельчанин, старший сержант Михайло Михайлович Боднар, сержант Василь Юрійович Ільницький( с.Чорний Потік), рядовий Владислав Володимирович Смочко (м.Мукачево), розповіли присутнім про життя на передовій, відповіли на запитання, що цікавили дітей та вчителів. Щирі сльози учнів, слова вдячності за мирне небо над головою та побажання швидкого завершення війни лунали для бійців. На згадку про зустріч воїнам вручили обереги, виготовлені вихованцями та вшанували хвилиною мовчання усіх тих,хто ціною власного життя боронив волю, правду, єдність і цілісність України.
Війна має багато облич. Але всі вони – це обличчя жаху, смерті, болю та втрат. 
Нехай кожного солдата, який зараз на передовій захищає наш з вами спокій, бореться за єдність країни з агресором, дочекається мати, кохана дівчина чи дружина, рідні діти. Нехай настане мир на Україні! Нехай збудуться пророчі слова Шевченка:
«І на оновленій землі
Врага не буде,супостата,
А буде син,і буде мати,
І будуть люди на землі…»
вчитель історії Марія Іванівна Панич